В четвер, 21.06.07 на центральному стадіоні міста Тернополя відбувся концерт можна сказати вже легенд української музики гурту "Океан Ельзи" в рамках всеукраїнського туру для підтримки нового альбому "Міра". Ціни на білети були розподілені на 3 категорії: 75грн. - сидячі місця, 50грн. - так звана "Fun zone" - зона для фанів - перед сценою; 25грн. - позаду зони фанів. Чекати своїх улюбленців народу довелося близько години - концерт почався близько 9 години, хоча планувалося розпочати дійство о 8 годині. Але запевняю вас очікування було варте свого. Концерт розпочався як і очікувалося з пісні, яка дала назву альбому - "Міра". Вже з перших секунд глядачів захопила "масова істерія", в хорошому розумінні звичайно. Варто відзначити хорошу організацію концерту. Особисто від себе хочу висловити подяку музичним людям, які відстроювали звучання апаратури, та піротехнікам. Звук та світлові ефекти були на вищому рівні. Глядачі від першої до останньої пісні не опускали рук. Славко Вакарчук два рази покидав сцену, але через шалені крики "На біс" не міг не повернутися. На завершення він подякував тернополянам за палку підтримку і за те, що довели свою любов музикантам гурту, адже всі вони, крім Вакарчука, родом зі Східної та Центральної України.
Нижче приведено декілька фото з концерту. Вибачте за погану якість - користуватися фото та відео засобами було суворо заборонено.
Вигляд на сцену

Дружнія подяка глядачам

Під час виступу

Початок концерту

P.S. Після виходу альбому "Gloria" здавалося, мабуть, що Океан Ельзи не зможе себе перевершити – принаймні, ближчим часом. Але, водночас, хотілося, щоб таки зміг. Можливо, ОЕ хотів того ж – бо вдалося. Вдалося навіть більше – знову зробити щось, не схоже на попередні роботи. Втім, відмінності легше відчути, аніж описати. Це просто справжній, потужний рок – той самий, який добре знає вже, на що він здатен, і тому не потребує маскарадів. Не хизується своєю силою та вправністю, а спокійно, натхненно працює – так ростуть міцні дерева, так каменяр не робить зайвих рухів, так вистигає в серці правда. Саме так стається радість – коли знаєш свою свободу в обличчя і не відводиш очей, не б’єшся смертним боєм, а просто йдеш вперед. Океан Ельзи іде вперед – і в музиці його звучить свобода. Немає гонитви заради визнання – і немає спокуси дотримання стильових рамок, а є – здатність максимально точно зробити те, що вважаєш за потрібне. З цього кореню і росте чиста музика рок, творчість не заради свободи, а як її прямий наслідок. Слухаю ці пісні – і розумію, що Океан Ельзи остаточно виріс зі всього того, чим він був до. Саме тепер – сталося. Як на мене, звідси починається для нього відлік нового часу – це якісно інший рівень, радісний, сміливий труд. І міра його – у вогні кожного серця..