Як відомо із фундаментальних наукових праць академіка М. Гру шевського «Історія України-Руси», християнство в Україні було прийнято ще в 988 році рівноапостольним князем Володимиром Великим. І з тої пори в Україні діяла лише православна церква.
Після 600-річного діяння православ'я в Україні, у 1596 на Берестецькій унії було утворено нову гілку християнської конфесії, яка стала називатись греко-католицькою церквою і проіснувала у західних областях України до 1946 року.
У 1946 році Унію, тобто греко-католицьку церкву, було скасовано, а віруючих приєднано до руської православної церкви Московського Патріархату. Після утворення незалежної Української держави в 1991-1993 роках Унія у західних областях України була відновлена.
У місті Хоросткові є три діючі релігійні храми: собор святих Володимира і Ольги — православної громади Київського Патріархату, церква «Положення Чесної Ризи Пресвятої Богородиці» — греко-католицької громади і костел римо-католицької громади.

Собор святих Володимира і Ольги
19 липня 1992 року, в день святого Володимира, у молодому живописному парку на центральній садибі дослідної станції зібрались тисячі людей, які з урочистим піднесенням, з букетами квітів очікували на дуже важливу історичну подію, яка мала відбутись у цей день в старовинному подільському місті Хоросткові.
І ось з'явився урочистий кортеж. Урочисто і мелодійно задзвонили всі дзвони, сповіщаючи місту про приїзд святого владики — архі¬єпископа Якова.
Зі сльозами радості на очах, з патріотичним піднесенням увесь люд схилив голови на благословення владики, який огортав всіх присутніх Христовим знаменом.
Коли владика Яків проходив до тимчасового престолу, який був встановлений для проведення Служби Божої, дівчата в українських строях кидали до його ніг живі квіти, в знак великої пошани.
Рівно о 12 годині дня розпочалась Служба Божа, яку відправив владика Яків у супроводі багато чисельних священиків і дияконів та церковних послушників. Після Служби Божої владика звернувся до присутніх з промовою, закликаючи всіх братів і сестер у Христі єднатися і любити один одного, просити Отця Небесного прощення і помилування та допомоги спорудити святий храм.
Владика Яків освятив перший камінь під фундамент нового храму Божого, який носить ім'я рівноапостольних святих Володимира і Ольги.
Спорудження святого храму у Хоросткові стало дійсно все¬народним. Місце будови в 1992 році відвідав представник президента України в Тернопільській області професор Роман Гром'як та представник президента у Гусятинському районі Степан Волощук, вони зустрілись з людьми, оглянули будову храму і, пообіцявши допомогти будівельними матеріалами, технікою, пізніше охоче виконали свою обіцянку.
Очолив будівництво священик, митрофорний протоієрей отець Роман Марчишак, а допомагали йому прораби: Василь БІгус, Степан Варецький, Ігор Чорний, Олександр Пахомов, Роман Москва, а також багато досвідчених майстрів і різного фаху робітників та весь православний люд Хоросткова. Велику матеріальну допомогу у спорудженні храму надали всі підприємства і установи міста Хоросткова.
Хоростківський собор має два престоли, тобто дві церкви — нижню і верхню, де одночасно може відправлятись дві Служби Божі.
У час історичної будови і патріотичного піднесення та радості за своє місто, місцевий поет написав вірша, присвятивши його Хорост-ківському новозбудованому святому храму.

Сьогодні Хоростківський храм, із сімома куполами І позоло¬ченими хрестами, прикрасив панораму міста, дивує туристів та гостей своєю величністю і красою.

Хоростківська церква «Положення Чесної Ризи Пресвятої Богородиці»

У центрі міста стоїть гарна велика церква з класичним портиком і брамою, прикрашеною скульптурами чотирьох ангелів-хоронителів. Збудована вонау 1887 році, і зараз належить греко-католицькій громаді. Біля церкви знаходиться велика мурована дзвіниця з трьома дзвонами. Вся територія церкви прикрашена декоративними дерев¬цями, кущами, квітниками, обгороджена залізною огорожею на високому кам'яному фундаменті. Під час другої світової війни дах церкви з банею був дуже пошкоджений, але згодом його відбудуєали. В 1996-1998 рр. територію церковного подвір'я розширили і побудували двоповерховий будинок «проборства» з цікавим архітектурним вирішенням.
Довголітнім греко-католицьким парохом (священиком) від 1904 року був отець Теодор Турула, а його наступником — отець Євген Бахталовський. Останнім греко-католицьким парохом був отець Михайло Єднак. Він, крім душпастирської праці, присвячував час культурно-освітній та громадській діяльності. Катехитом народних шкіл був отець Дмитро Кубаєвич. Він дбав не тільки про релігійне виховання своїх учнів, але й про національне, за допомогою своєї книгозбірки. А також оплачував науку в гімназії місцевої дівчини з бідної родини. Після ліквідації греко-католицької церкви православної "віри не прийняв, за що був виселений органами влади на Сибір, за Хрущова його звільнили. Отець Михайло Єднак прийняв православну московську віру і ще довго служив у Хоростківській церкві. В ті часи дуже часто міняли православних священиків. Найдовше прослужили отець Йосип Данилевич і отець Роман Марчишак.
Отці Данилевич і Марчишак за свою довголітню службу зробили багато по утвердженню ХоросткІвської церкви, бо були часи, коли хотіли її закрити як найбільшу парафію в області. Отці, розгадавши думку владних діячів, провели велику роботу по ремонту церкви, так що жодної підстави для закриття церкви влада не могла знайти.
До вищезгаданого потрібно додати розумні слова колишнього голови міста С.О. Калайджана, який висловився так: «Я церкви не відкривав і закривати не збираюсь».
Після проголошення незалежності України греко-католицька церква була відновлена, і християнська громада розділилась на дві конфесії. Греко-католицьку парафію очолив отець Іван Цвях, а українську православну — отець Роман Марчишак.
Греко-католицька громада як спадкоємиця залишилася у старому храмі, а православна громада побудувала собі нову церкву.
Тепер християнські громади живуть дружно, кожна має свій храм, а на престольні празники ходять одні до других, прославляючи Бога.

Римо-Католицький храм
У 1859 році в Хоросткові був збудований пишний костел в готичному стилі. Його вежа височіла над усією околицею. В костелі знаходились гробниці графів Сімінських-ЛевІцьких. Проте, повну римо-католицьку парафію створено лише у 1875 році. Фундатором костела був Каетан граф Левіцький.
Останнім римо-католицьким парохом був ксьондз Горчиця. Під час другої світової війни костел пошкодили снаряди, особливо постраждала його висока вежа. Оскільки у 1946 році польське населення було переселено в Польщу, костел довгі роки пустував, ремонту ніхто не робив і радянська влада вирішила його ліквідувати як аварійну споруду.
У кінці XVIII століття у Хоросткові був заснований новий цвинтар. Біля 1870 збудували велику каплицю з вежею, де були гробниці власників Хоростківських маєтків. Після переселення поляків, за каплицею також ніхто не доглядав, і вона стала руйнуватись, вітер скинув увесь дах.
В 1993 році Хоростківська міська влада передала каплицю римо-католицькій громаді. Було проведено капітальний ремонт, і тепер тут відкрито діючий костел для віруючих римо-католицької громади.
У місті Хоросткові є пам'ятники видатним і відомим людям України та краю. Так, у центрі міста на території середньої школи №2 знаходиться пам'ятник Великому Шевченку, встановлений хорост-ківчанами у 1964 році з нагоди 150-річчя від дня народження поета. Також у центрі міста, у зеленому сквері, стоїть пам'ятник воїнам — землякам, які загинули у боротьбі з німецькими загарбниками.
На пагорбі річки Тайни, при вході до парку «Воля», хоростківчани поставили пам'ятник своїм землякам, які загинули під час сталінських репресій. А на тому місці, де в 1943 році було розстріляно німцями і покидано в загальну яму біля 500 жінок і дітей єврейського походження, силами громадськості міста на чолі з інженером Я.С.Музичкою споруджено пам'ятник жертвам фашистського геноциду. На міському цвинтарі з ініціативи КУ Ну побудовано пам'ятник воїнам УПА. На стіні міської школи №1 встановлено пам'ятну дошку з барельєфом Григорія Куделі, учителя-патріота, який тут працював і загинув за волю України.

Народився Григорій Куделя 28 листопада 1930 року на Київщині, у патріотичній українській сім'ї, де любили рідну українську мову і говорили нею, дотримувались українських звичаїв, знали свою історію і культуру.
В ті часи в Україні владні структури зневажали українську мову, і серце юнака палало гнівом. Все це віддзеркалювалося у його віршах.
В 50-тих роках відбулись масові переслідування і арешти українських патріотів. Серед заарештованих студентів Київського університету був і Григорій Куделя. На цей раз Бог врятував йога, бо у 1953 році, після смерті Сталіна, молодий політв'язень повернувся на волю. Але, як політично неблагонадійний, знайти роботу на Східній Україні він не міг. Доля закинула його аж у наш край. Незважаючи на диплом учителя української мови та літератури, роботи за спеціаль¬ністю не давали. Григорій змушений був працювати різноробочим у дорожному відділі. Але Бог милостивий, і згодом йому вдалося влаштуватись у школах Копичинець та Котівки, а потім у школі робітничої молоді у Хоросткові. Йому заборонили викладати рідну українську мову, а тому змушений був читати російську. Але, як український патріот, він і на російській мові запалював молоді серця у дусі любові до України.
Всебічно обдарований, поет, художник, музикант, Григорій швидко завоював любов і повагу у всіх, з ким працював і спілкувався. Збірка Його віршів, написана у звичайному учнівському зошиті, переходила з рук в руки, тривожила душі і серця українських патріотів. Але лихо не спало.
Як згадує дружина Люба, вранці 18 квітня 1963 року їх розбудив електричний дзвінок. Відчинив двері Григорій- До кімнати увійшов районний уповноважений КДБ Куреньов, за ним ще троє.
Після пред'явлення ордера на обшук, вони почали ритись у книгах та паперах господаря. Нарешті знайшли те, що хотіли — зошит з віршами та рукописи Куделі. Під плач дружини та маленької донечки Оксанки Григорія вивели з квартири.
Коли доходили до стадіону, Григорій попросив, щоб його відпустили попрощатись з колегами-вчителями. Отримавши дозвіл, попрямував до школи. Це була його остання хресна дорога. Бо, очевидно, вже тоді вирішив, що живим до рук ворогів не повернеться. Він йшов спокійно на свою Голгофу, ставний, молодий, красивий, з багажем неповних 33 років за плечима. А через лічені хвилини звів рахунки з життям, викинувшись з горища школи. Цим кинув виклик катам.
Хоронили Григорія, як вірного українського патріота, учителя і поета. Труну з його тілом несли на руках від квартири до самого цвинтаря, до його могили було покладено багато вінків і квітів.
В даний час планується спорудження пам'ятника Григорію Кудеіг на його могилі.
В ї 996 році з нагоди 115-х роковин від дня народження уродженця Хоросткова, українського письменника і педагога Дмитра Яковича Макогона біля Будинку культури цукрового заводу йому було встановлено пам'ятник від вдячних земляків.
У Хоросткові при дослідній станції діє Хоростківський будинок-музей природи, який розташований у великому старовинному палаці. з колонами при вході. Також при дослідній станції засновано картинну галерею живописних картин з видами Хоростківського дендропарку. Крім того, збираються експонати для створення краєзнавчого музею міста Хоросткова і Хоростківського куща (Хоростківської округи).

---

---

---

---

Шановні користувачі! Якщо ви знайшли помилку в поданій адміністрацією інформації - будь-ласка - скористайтеся поштовою формою і повідомте нас про знайдену помилку, а також, можливий, ваш варіант. Записи проводяться у відповідні поля. Чекаємо н вашу підтримку та допомогу. З повагою - адміністрація horostkiv.com.ua!

Відвідайте